Психологічний супровід всіх учасників освітнього процесу
Робота з батьками
Кібер булінг
Як захистити дитину від сексуального насильства? Поради батькам.
Підтримай дитину
Якщо ви бачите в себе чи в дитини наступні ознаки, то радимо звернутися до психіатра:
✅ емоційні порушення, невротичні стани, у т.ч. після пережитого травматичного досвіду;
✅ розлади настрою (апатія, депресивні розлади та ін.);
✅ тривала тривога; панічні атаки, фобії;
✅ тривалі розлади сну (безсоння, порушення засинання, короткочасний сон);
✅ нав’язливі думки;
✅ розлади харчової поведінки;
✅ слухові або зорові галюцинації;
✅ думки про завдання собі або іншим ушкоджень, суїцидальні думки тощо;
✅ розлади поведінки;
✅ порушення спілкування з навколишніми;
✅ залежності.
А якщо постраждали самі діти, як пояснити їм, що сталося з ними?
На відміну від дорослих, діти висловлюють свою реакцію не словами, а поведінкою. Тому вони дуже потребують раціонального пояснення того, що з ними сталося.
Дітям важко зрозуміти, що вони не можуть заснути вночі через того, що за кілька метрів від них вибухнула ракета. Їм треба пояснити цю зв'язок, розповісти, що злякалися не лише вони, а й дорослі, і що цей страх не завжди проходить одразу.
Потрібно описати їхні почуття словами.
Дуже часто ми стикаємося з бажанням вдати, що нічого не відбувається. Важливо говорити один з одним, питати про самопочуття, цікавитись, чим можна допомогти і чим хотілося б зайнятися. Такі речі допоможуть розрядити обстановку, створити відчуття психологічно безпечного простору.
(За матеріалами П. Вігдорчик)
❓Як допомогти дитині стати більш зосередженою.
Поради, що стануть в пригоді й дорослим
Дитина неуважна і не здатна зосередитись на чомусь одному впродовж бодай кількох хвилин. Часто такі скарги можна почути від батьків, чиї діти навчаються в молодших класах. Хоча стривайте. Хіба слабка концентрація – це лише дитяча проблема?
🔺Насправді довільна увага людини може бути зосереджена на чомусь одному приблизно 8 секунд. Далі концентрація залежить або від рівня зацікавленості, або – від сили волі. Тобто, в процесі мислення ми знаходимо для себе внутрішнє обґрунтування, чому саме зараз варто зосередитись на цій роботі.
Проте для дітей цей причинно-наслідковий зв'язок часто не зрозумілий. А дорослий, який вимагає від дитини 2 години читати підручник, замість дивитися значно цікавіший мультфільм – взагалі виглядаєте дивно.
Тож ловіть кілька порад, що допоможуть розвинути здатність до концентрації у дитини. А заразом – і дорослим вони стануть в пригоді.
🔹Встановлюйте чіткі цілі та реальні дедлайни. Іншими словами: розпорядок дня важливий. Дитина має розуміти послідовність своїх дій щодня і конкретні часові межі на виконання щоденних завдань. При чому розпорядок потрібен не лише для навчання, наприклад, але також для дозвілля. Водночас важливо пояснити дитині, яким має бути в підсумку результат роботи – тобто, яка взагалі мета цього процесу.
🔹Розбийте великі завдання на менші – дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.
🔹Інтерактивність та зміна виду діяльності. 20 хв англійської, розминка, 20 хвилин математики, трохи музики й можна знову повертатись до англійської. Монотонність – головний ворог концентрації. Також можна спробувати запропонувати дитині виконати домашнє завдання в незвичних умовах. Наприклад, в теплу пору року почитати на природі, а не вдома. Інший варіант – використовувати інтерактивні методи навчання: графіки, картинки, навчання з елементами гри. Усе це дозволить підвищити рівень зацікавленості дитини, а отже – і рівень уважності.
🔹Розробіть ефективну систему мотивації. Заохочення працює ефективніше, ніж страх покарання. На цьому наполягають деякі теоретики у сфері управління персоналом. А як щодо дітей? Розвиваючи стійкість уваги, важливо вийти на той рівень, коли дитина сама усвідомить, які вона отримає бенефіти від своєї роботи. Це мотивує працювати ще краще, бути ще уважнішим, не відволікатись. Натомість загроза покарання мотивує виконати завдання лише на рівні достатньому, щоб уникнути санкцій. Як тільки подразник у вигляді зовнішнього тиску зникає, будь-яке бажання працювати далі теж розчиняється.
❗️Важливо. В окремих випадках розсіяна увага у дитини також може бути пов'язана з поганою якістю сну, харчовими звичками, стресом або іншими чинниками, що мало залежать від самої дитини. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – проблема, з якою варто звернутися до фахівця.
Виступ
Панорамі творчості
«Інноваційна діяльніс«Інноваційна діяльність вчителів початкових класів
в умовах дистанційного та змішаного навчання»
Презентаційний меседж
Частина 1.
Частина 2
Частина 3
Чим зайняти дитину коли немає світла.
Чому ми постійно щось жуємо і не можемо зупинитись
ІНСТРУМЕНТИ, ОВОЛОДІННЯ ЯКИМИ ЯКИМИ ДОПОМОЖЕ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ
*ЯК КЕРУВАТИ ГНІВОМ, ЩОБ НЕ ПСУВАТИ СТОСУНКИ З ОТОЧЕННЯМ*
🆘1. Коли відчуєте імпульс до зриву — спробуйте не реагувати на нього. Намагайтеся відтягти час.
Якщо є можливість усунутися фізично від об'єкта подразнення — зробіть це. Приблизно через 15 хвилин ви заспокоїтеся.
📌Відмовляючись реагувати на подразник звичним неекологічним способом, ви даєте собі внутрішню свободу.
Ваша початкова реакція — це лише звичка, рефлекс, що формувався із самого дитинства. За бажання ви можете це змінити, поступово відпрацьовуючи нові стратегії поведінки. Для цього вам знадобиться час, терпіння та увага.
🆘 2. Яомога точніше визначайте, що ви можете змінити, а що — ні.
Вчіться відпускати ситуації, на які ви не можете вплинути. Відмовтеся від нав'язування іншим свого бачення світу. Ваш світ від цього не постраждає.
🆘 3. Не наживайте собі ворогів, ображаючи та принижуючи у розмові співрозмовника.
Навіть якщо людина не має рації, намагайтеся засуджувати вчинок, а не особистість.
🆘 4. Якщо у вас є почуття гумору і ситуація дозволяє — жартуйте. Гумор розчиняє гнів.
🆘 5. Намагайтеся подивитися на ситуацію очима співрозмовника і зрозуміти його логіку.
Байдужість до думки опонента говорить про те, що ви не зацікавлені у вирішенні конфлікту, оскільки хочете домінувати над ним.
🆘 6. Якщо все ж таки гнів захлеснув вас, то пустіть його енергію у продуктивну діяльність. Наприклад, займіться спортом чи фізичною роботою.
🆘 7. Під час появи гніву спитайте себе: чим насправді я незадоволений? Яка з моїх потреб не задоволена? Що я можу зробити для того, щоб задовольнити цю потребу та покращити своє становище? Якщо буде можливість, запишіть свої відповіді. Це допоможе вам контролювати свій гнів.
Особлива увага приділяється створенню окремих казок морально-етичного спрямування, які можна використовувати під час виховних хвилинок, а також вправ для релаксації з елементами казкотерапії.
Рекомендовано для вчителів початкових класів використовувати елементи какоткрапії
Короткі анімаційні ролики про прості вправи та поради для щоденного розвитку важливих навичок дошкільнят. Кожен мультфільм також прикріплений на сторінці відповідної навички.
Як допомогти собі в надзвичайній ситуації та куди звернутися за допомогою?
ЮНІСЕФ
У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, але це може бути важко через власний нестабільний стан. Тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Нижче кілька порад для батьків, як це зробити.
Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.
Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. 34
Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.
Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.
Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.
Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.
Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:
📌 Київстар: +380675679845, +380969905450
📌 Lifecell: +380636614252, +380633994592
📌 Vodafonе: +380953271521
Вони працюють щодня з 8:00 до 22:00.
Якщо у вас є доступ до різноманітних антистресових розмальовок, можете скористатися ними. Якщо таких нема, допоможе навіть малювання нерозбірливих каракуль на листі паперу.
💠Дітям можете запропонувати малювати їхній настрій, стан, страхи. Під час такого малювання та словесного опису малюнка дитина розвантажується та відновлюється. Тому заохочуйте це заняття.
📌Метод зображення своїх страхів та емоцій із проговоренням підходить не лише дітям, а й дорослим.
🎼 Слухати улюблену музику де можливо. Співайте.
💠А якщо ви зможете долучити й інших людей до цього заняття, то отримаєте не тільки заспокоєння, а й відчуття згуртованості та єдності.
📲 Робіть перерву у споживанні інформації.
💠Зосередьте увагу на декількох джерелах, які надають лише офіційну, перевірену інформацію. Намагайтеся не переглядати новини перед сном.
📚Читайте художню літературу, поезію.
💠У західних країнах було проведено багато досліджень, які довели, що поезія має надзвичайно позитивний вплив на нашу психіку.
🌬Метод «Дихання життя».
💠Коли у вас є нагальна потреба в тому, щоб заспокоїтись або послабити напад панічної атаки, зробіть повний вдих — затримайте дихання на три рахунки — повний видих — затримка дихання на три рахунки — повторення вправи.
за матеріалами Ворман Ю.
Шановні батьки!
Вашим дітям дуже важко навчатись дистанційно. Підтримка та позитивне налаштування допоможуть відчувати себе більш комфортно і приділяти увагу навчанню
Сім’я для дитини є середовищем, яке забезпечує її психічний і особистісний
розвиток. Усі батьки люблять своїх дітей і намагаються зробити їх щасливими,
але часто вони змушені долати несподівані труднощі й проблеми у вихованні.
Психологи та педагоги глибоко переконані в тому, що саме сім’я визначає,
наскільки щасливою, захищеною, врівноваженою виросте дитина, як вона
уживатиметься з дорослими та однолітками; наскільки буде впевнена у своїх
можливостях, добродушна або байдужа.
М. Карамзін писав: «Без хороших батьків немає хорошого виховання,
незважаючи на всі школи, інститути й пансіони».
Емоційне неблагополуччя – це ситуативний дискомфорт, що виявляється зовні
тією чи іншою мірою. Відомо, що тривалі негативні емоції призводять до появи
соматичних захворювань.
Чому дитина погано поводиться?
Ми часто запитуємо себе, чому дитина не слухається та погано поводить себе.
Щоб зрозуміти, чому це відбувається, спробуємо розібратися спочатку в причинах.
Психологи визначили чотири основні приховані серйозних порушень поведінки
дітей.
Перша – боротьба за
увагу. Якщо дитина не отримує вдосталь уваги, яка їй так потрібна для нормального
розвитку, вона знаходить свій спосіб її отримати: непослух. Батьки раз у раз
відволікаються від своїх справ, роблять зауваження… Не можна сказати, що це
приємно, але увагу все-таки отримано. Краще така, ніж ніякої.
Друга – боротьба проти
надмірної батьківської опіки. Дітям важко, коли батьки спілкується з ними
здебільшого у формі зауважень, побоювань, вказівок. Дитина починає повставати.
Вона відповідає упертістю, діями наперекір. Сенс такої поведінки – відстояти
право самому вирішувати свої справи, показати, що вона особистість. Не важливо,
що її рішення часом не дуже вдале, навіть помилкове. Зате воно своє, а це
головне!
Третя причина – бажання
помститися. Діти часто ображаються на батьків. Наприклад: батьки уважніші до
меншої дитини; мати розійшлася з батьком; удома з’явився вітчим; батьки
постійно сваряться… Багато поодиноких приводів: різке зауваження, несправедливе
покарання. У глибині душі дитини переймається, а на поверхні – протести,
непослух, неуспішність. Сенс поганої поведінки: «Ви зробили мені погано, хай і
вам буде так само!»
Четверта причина –
втрата віри у власній успіх. Накопивши гіркий досвід невдач і критики на свою
адресу, дитина втрачає впевненість у собі, у неї складається низька самооцінка.
Вона може прийти до висновку: «Нема чого намагатися, все одно нічого не вийде».
При цьому зовні вона показує, що їй усе одно: «І нехай погана, і буду погана».
Виявити справжню причину непослуху й поганої поведінки досить просто, хоча
спосіб може здатися парадоксальним.
Батькам потрібно звернути увагу на власні почуття. Якщо дитина бореться за
увагу, виникає роздратування. Якщо
підґрунтя стійкої неслухняності – протистояння волі батька, то виникає
гнів. Якщо прихована причина – помста, то у відповідь виникає образа. Коли
дитина глибоко переживає своє неблагополуччя, батько чи мати потрапляє у владу
почуття безнадійності, а часом і відчаю. Що ж робити далі? Загальна відповідь
на питання – не реагувати звичним чином. Адже що більше дорослий незадоволений,
то більше дитина переконується: її зусилля досягли мети. І вона відновлює їх із
новою енергією. Дорослому потрібно усвідомити, що саме він відчуває, і перейти
до позиції допомоги.
Існує принцип,
без дотримання якого спроби налагодити відносини з дитиною виявляються
безуспішними. Принцип цей – безумовне прийняття дитини.
Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна,
розумна, помічниця тощо, а просто так, за те що вона є. Багато батьків вважають
головними виховними засобами покарання й заохочення. А це свідчить про «умовну
любов»: щось зробив – хороший, чогось не зробив – поганий. Таким чином
виховання, тобто передавання досвіду, знань, зводиться до якоїсь дресури.
Психологи довели, що любов, турбота, ласка – це основні життєві потреби
дитини. Ніколи і ні за яких умов у неї не повинно виникати сумнівів у
прихильності батьків, у своїй психологічній захищеності. Ця потреба
задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що вона вам потрібна, що ви її
любите й цінуєте. Робити це можна різними способами: «Я дуже сумувала за тобою
на роботі», «Я дуже люблю гратися з тобою».
Відомий психотерапевт В. Сатир рекомендує обіймати дитину кілька разів на
день, кажучи, що для гарного самопочуття не лише дитині, а й дорослому потрібно
не менш ніж 8 обіймів на день.
Тож любіть свою дитину та обіймайте
якомога частіш! І на згадку про нашу зустріч пропоную вам пам'ятки.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар